страхування

-я, с.

1) Дія за знач. страхувати.

2) Форма відшкодування збитків за рахунок страхового фонду окремим особам чи установам, майно яких зазнало пошкодження від стихійного лиха або нещасного випадку, і матеріального забезпечення громадян у разі втрати ними працездатності, смерті годувальника і т. ін.

••

Групове́ страхува́ння — форма страхування громадян, при якій страхове товариство укладає договір про страхування з адміністрацією організації, підприємства.

Держа́вне страхува́ння — одна з організаційних форм страхування, за якої функцію страхувача виконує державна організація.

Обов'язко́ве страхува́ння — форма страхування, за якої страхові відношення виникають у силу закону і не потрібна наявність спеціального договору страхування.

Соціа́льне страхува́ння — система матеріального забезпечення та обслуговування громадян у старості, у зв'язку із захворюванням, повною або частковою втратою працездатності та ін.

Страхува́ння креди́тів — різновид страхування, який охоплює комерційні кредити, банківські кредити, зобов'язання і доручення щодо кредитів, довготермінові інвестиції тощо.

3) Те саме, що страхова́ пла́та (див. страховий).